Генії міста
Підкорювач
Катеринославських гір,
Андрій Фабр
Чимало зробив губернатор
Андрій Фабр для Катеринославу в культурному та економічному плані. Сам же за
час керування одною з най більших губерній,- великих статків не заробив. Він є
чи не єдиним Катеринославським губернатором, що тривалий час жив у хаті з
дірявим дахом
Татусь – засновник
Миколаєва?
Майбутній катеринославський губернатор народився в
Миколайові, 20 серпня 1789 року, в сім'ї німця-садівника, вихідця з Швейцарії. Відомо,
що батько його був у великій пошані в князя Григорій Потьомкіна, який призначив
Якова Фабра директором казенних виноградних садів в Судацької долині. Тож він
представляв інтереси Потьомкіна в виноробстві. Цікаво, що батько майбутнього Катеринославського
губернатора певним чином «сприяв» появі міста Миколаєва. Одного разу на помешкання
Фабра-старшого, що розташовувалося у гирлі ріки Інгул, напали чи то татари чи
то якісь розбійники, пограбували його. Господар поскаржився Потьомкіну.
Деякий
час велося розслідування справи та згодом, аби на житла місцевих мешканців й далі
не було нападів, - поруч поставити фортецю(про будівництво її 10 лютого 1784
Катерина II видала указ). Та спокою це родині Фабрів не принесло - виявилося,
що земля їх вельми підходить для зведення не тільки фортеці, а й верфі поруч.
Остання ж згодом стала портом майбутнього міста Миколаєва. Тож, якби не напали розбійники
на маєток купця Фабра, - тут міста могло б й не бути.
В 1792 р Яків Фабр
приїхав до Сімферополя та в тому ж році й помер. Його жінка, Марія Федорівна
Гросс-Крейтц, майже відразу вийшла заміж за Олександра Степановича
Таранова-Белозерова, що був Таврійським губернським прокурором й потім служив в
місцевій казенній палаті.
Та подібні родинні зв’язки
не зробили Андрія Фарба «мажора».
На працю – в 15 років!
Він
отримав добру домашню освіту й виріс вихованою та занадто педантичною й чесною
людиною. Як і батько, мав пристрасть до зелених насаджень, що в подальшому відбилося
на його захопленні благоустроєм міста Катеринослава. Кар’єру ж свою майбутній
губернатор почав вже в 15 років, з посади пересічного службовця Таврійської
казенної експедиції. У віці 20-ти років був призначений головним форштмайстером
Таврійської губернії( тобто доглядачем місцевих лісів).
На цій посаді працював
11 років, аж до 1819 року, коли поступив на службу в канцелярію Таврійського
цивільного губернатора. Тоді Фабр закінчив екстерном Харківський університет й через
кілька років призначений на нову значну посаду - радником губернського
правління. А в 1825 р у віці 36 років Андрій Яковлевич став Таврійським
губернським прокурором.
В 1847 році отримав
посаду катеринославського цивільного губернатора. Подібне призначення з Одеси,
де він до того працював, могло би здатися засланням й привести до розпачу. Та з
усього, тужити у доволі провінційному містечку Андрій Яковлевич не збирався. От
і тутешнім мешканцям - спокою не давав власними реформами.
Відразу по приїзді
до Катеринослава Фабр серйозно захопився ідеєю реконструкції центральної
частини міста. І за якихось кілька років кардинально змінив її вигляд. Для
цього була значно зрізана місцева гора. Її в буквальному смислі було зорано –
землю знімали пластами, зверху вниз стягували за допомогою волів та спеціальних
приладів. Місцеву ж річку уклали в колектор, влаштували водовідведення. Згодом
був насаджений дворядний бульвар по проспекту, що йшов від нинішньої вулиці
Дзержинського до оперного театру, влаштована мурована дорога.
Кривавий месник
Та тутешні мешканці не одразу сприйняли зміни. Вони й далі продовжували: вирощувати свині, розводити курок та припинати корів майже серед проспекту. Та подібної зневаги до свого дітища губернатор Фабр стерпіти не міг й ревно та доволі жорстоко почав боротися з «порушниками спокою», не шкодуючи ані тварин, ані людей.
Згадує місцева
мешканка Олександра Молчанова : «Відкрилася справжня війна проти корів і
свиней. Часто, бувало, бачиш, як свиня повертається з бульвару і тягне за собою
нутрощі. Багатьом тоді довелося розпродати своїх свиней і корів, а в тому числі
й мені, тому що, внаслідок нашого найближчого сусідства з Фабром, навіть мої кури
були постійно під його найсуворішим наглядом.»
Коли ж на наступну
весну зацвів на проспекті бузок, Фабр відкрив нову війну, - з любителями крадених
букетиків.
«Ледве світло Фабр вже гуляє по бульварах і усіх
бажаючих скористатися бузком ловить. Не раз траплялося, що він приводив за вухо
в повітове училище парочку «уїздніков», викликав доглядача і кричав, щоб він їх
зараз же відшмагав за псування рослин, а потім, йдучи, на вухо доглядачеві
говорив, щоб він їх полякав, а сікти, мовляв, не треба». – згадує та ж
Молчанова.
З нагородою, без чина
Андрію
Яковичу Фабру наше місто повинно бути вдячне й появою тут музею. У 1849 р губернатор
разом з директором училищ Катеринославської губернії, Яковом Граховим за
власною ініціативою організували «Катеринославський громадський музеюм». Та тоді
він складався лишень з кількох десятків експонатів. І все ж це був гарний початок,
тож нинішній музей ім. Яворницького є спадкоємцем музею Фабра!
Губернатору належить заслуга й у перетворенні
Катеринославської губернії в один з головних тилових центрів в період Кримської
війни (1853 - 1856) і оборони Севастополя. Він особисто курирував питанням
супроводу військ і своєчасних поставок продовольства, спорядження, фуражу в
діючу армію на Півдні. За розпорядженням Андрія Яковича були влаштовані
численні госпіталі для поранених російських солдатів і військовополонених. Такий
госпіталь був і в Катеринославі(територія нинішньої лікарні ім. Мечникова.
Тож Андрій Фабр
вніс значний вклад у життя Катеринославу-Дніпропетровську. Натомість сам на
цьому статків не заробив. Відомо, що губернатор Фабр довгий час жив у хаті, в
якій добряче протікав дах й на це не скаржився, не зважав на свій чин. У 1857 р
при виході у відставку Фабра добряче образили. Йому не дали наступний, вищий
чин (як це було прийнято), а лишень нагородили орденом. Така от доля чесних
чиновників!
